Шуміло у полі колосся,

Велися у полі жнива.

Всім мирно в селі жилося,

Аж звістка й до нас прийшла.

Пора і для нас настала

Комусь на війну піти,

І від села послали

Три хлопці – немов орли.

Тяжко було матусі

Почути такі слова,

Що сина потрібно послати

Вже нині на край села.

Пішов, не оглянувся навіть,

А матері серце щемить,

Бо син не вернувся додому,

Забрали його служить.

…А через місяць по тому

Був в клубі великий концерт.

І вирішив кожен – без мови –

Потрібен для Іллі бронежилет.

Не знає ніхто, як велося

На тій братовбивчій війні,

Та кожен, хто стріне матусю,

Питав, чи є вість від Іллі.

А матір сльозами вмивалась,

У церкву ходила не раз.

Для сина молебен читали,

Щоб ангел від куль його спас.

Не раз довелося в окопах,

Чи просто під деревом десь

Провести ті дні і години,

Як гради летіли з небес.

Як гордо і величаво

Маленький племінничок Стас

Робив для Іллюши сердечко,

І голуб приклеївся враз.

Тим голубом білим щоночі

В сльозах материнська душа

Летіла далеко до сина,

Щоб вберегти від смерча.

І, навіть, усі дівчата

В Шумбарі й сусіднім селі

Вже не могли дочекатись

У гості солдата Іллі.

Шепочуться тихо, секрети

Не хочуть відкрити, ха-ха,

Вони вже готові битись

За цього жениха.

Ми знаєм, що треба в дорогу

Воєнних доріг тобі йти.

Всі наші серця і тривоги

Будуть тебе вести.

Щастя тобі і здоров’я,

Миру і світлих доріг.

Йди  з Богом в далеку дорогу,

Щоб ангел тебе беріг.